19
Серпень

Сьогодні в клубі будуть танці! Черкаські ентузіасти відремонтували клуб у селі Вершаці Чигиринського району. Місцеві жителі довго не могли повірити, що волонтери… працюють безплатно

Волонтерів, які приїхали відновлювати клуб у межах проекту “Молодіжні трудові загони” (про нього ми повідомляли в попередніх номерах газети) чекала справжня сільська романтика: життя у наметах, армія комарів, купання у ставку разом із коровами і… море роботи по відновленню сільського клубу. Волонтери зробили справді грандіозну роботу, адже нині сільський осередок культури має цілком презентабельний вигляд, а ще кілька місяців тому там не було навіть світла.

Назад… до комсомолу?

Допомагати вершанським селянам волонтери області взялися не з доброго дива. Спочатку жителі села у 2009 році самі проявили ініціативу, взявши участь у спільному проекті ЄС/ПРООН “Місцевий розвиток орієнтований на громаду”. За умовами проекту сільська громада має відшукати 5% коштів на вирішення власних проблем. Інші — надають міжнародні організації, проте лише за умови активності самих селян. Таку активність виявила насамперед сільський голова Вершаців Ніна Чубен, якій вдалось залучити до роботи громаду не лише свого, а й двох сусідніх сіл Тарасо-григорівка та Кудашеве, які входять до складу Вершацької сільської ради.

— Спочатку в селі провели опитування відносно того, які проблеми є найбільш нагальними, — розповідає Ніна Чубен. — На перше місце люди винесли проблему з водогоном, адже школа й дитячий садок працювали без води. Згодом ми відремонтували сільський ФАП, закупили для нього сучасне обладнання, а потім взялися й за клуб.

Клуб у селі є єдиним культурним центром. Там репетирують та виступають вокальний і драматичний гуртки, проводять свята й урочисті заходи, ступають на весільний рушник закохані, відбуваються сільські збори та сходки. І ще зовсім недавно клуб стояв таким-собі будинком без вікон без дверей, а на додачу без даху, світла, опалення й ремонту.

— Проект по відновленню клубу в селі Вершаці ми підготували на конкурс Міжнародного фонду “Відродження”, але його на превеликий жаль не було підтримано, — розповідає Ганна Бабкова, координатор проекту ЄС/ПРООН “Місцевий розвиток орієнтований на громаду” в Черкаській області. — Тоді, проект було подано на Форум молодіжних ініціатив, що проходив за сприяння губернатора Сергія Тулуба.

На форумі вершацьку проблему визнали пріоритетною. Проект посів перше місце в номінації “Культура”, і за надані кошти — 30 тисяч гривень в клубі було замінено старі вікна. Але все одно — це не вирішило проблему: будівля потребувала ремонту даху, внутрішніх ремонтних робіт тощо. Тому громада і сільський голова шукали різні варіанти, як все-таки зробити заклад презентабельним.

Проблему вирішували “усім світом”: і сільська рада, і громада допомагала, і до спонсорів зверталися. Таким чином вдалося провести освітлення в клубі, замінити 30 листів шиферу, де протікав дах. І навіть за кошти, що були виручені за здачу батарей і труб на металобрухт, селяни купили нові карнизи та штори.

Завершальним етапом став “внутрішній” ремонт: 30 волонтерів із молодіжного трудового загону чотири дні білили та фарбували клуб. Для цієї місії зібрали ентузіастів з Черкас, Сміли, Золотоноші та навіть… далекого Берліна. Ініціативу реалізовували Черкаський обласний молодіжний ресурсний центр та Центр соціального партнерства при підтримці управління сім’ї, молоді і спорту. Проект, по суті, був дуже схожий на добре забуті комсомольські загони: удень робота в клубі, увечері — ігри, пісні під гітару в наметовому містечку. Щоправда, селяни довго не могли повірити, що “гості з області” працюють у них… просто так.

Ну, нічого, діти, хоч грошей заробите

 

— Коли ми пішли купатися до місцевого ставу, де в той час “омивались” і корови селян, то познайомились із вершацькою молоддю, — розповідає учасниця “Молодіжного трудового загону” Лілія Таібова. — Місцеві усе допитувалися: скільки нам заплатять, що ми матимемо за свою роботу? І просто відмолялись вірити, що допомогти селу ми вирішили безкоштовно і добровільно.

Таку недовіру виявляла не лише прагматична молодь, а й люди старшого віку.

— Іншого дня, коли фарбували, до клубу завітала місцева бабуся, — приєднується до розмови організатор трудового табору Світлана Собова. — Спочатку пожаліла нас, що втомлюємся, дихаємо фарбою, а потім говорить: “Ну, нічого, діти, ви ж хоч грошей заробите”. Бабуся довго не вірила у те, що волонтерам ніхто не платитиме.

До життя без закладів культури сільська молодь пристосовується по-різному. Хтось їздить відпочивати в Чигирин за 16 кілометрів від рідного дому. Хтось надає перевагу сусіднім селам, де є чимало генделиків. Хтось намагається просто рідше їздити додому з місць навчання та роботи. Це проблема сіл усієї України, які з кожним роком зникають з карти нашої держави, просто вимирають. І чи не в кожному селі стоїть чимало добротних будівель, як-от, наприклад, величезна Вершацька школа. За словами волонтерів, така є не в кожному районі. Проте навчається тут лише 90 учнів. Такі будівлі — клуби, школи, ФАПи — у селах стоять у запустінні, чекаючи волонтерів чи активності самих селян.

— У пріоритетах розвитку села залишилось багато й інших проблем — це вуличне освітлення, ремонт у дитячому садку, енергозбереження в школі, — коментує Ніна Чубен. — Усі ці питання ми плануємо вирішувати спільно. А про наш успіх свідчить хоча б те, що склад сільської громадської організації “Відродження”, яка займається проблемами села, збільшився з 40 до 240 членів.

 

 

Концерт… за дві години

 

Робота-роботою, а розваги за розкладом. Окрім роботи в клубі волонтери мали можливість ще й відпочити. Тож, крім традиційних пісень біля наметів та тривалих походів до місцевого ставка, вони взяли участь у “спортивному орієнтуванні” з GPS-навігаторами, за допомогою яких шукали підказки та дізнавались у місцевих жителів про історію села. Окрім того, святкуючи Маковія, встигли дати концерт в оновленому клубі. І хоч сформували програму усього за дві години, незважаючи на дощ концерт зібрав чимало сільських жителів. Хочеться сподіватись, що не востаннє.

Ірина КОВАЛЬ, Газета “Черкаський край” від 19 серпня 2011

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *