13
Квітень

Весну відкрили рекордом

Рекордну за десять років кількість

глядачів зібрав перший у сезоні футбольний матч черкаського «Славутича». На центральний стадіон завітало понад 8 тисяч осіб. Підтримати улюблену команду прийшли черкащани різного віку, статі, професій та вподобань, проте всі вони були об’єднані любов’ю до гри та вірою в перемогу своєї команди. Волотрери Черкаського обласного молодіжного ресурсного центру теж встановили своєрідний рекорд розмалювавши близько тисячі обличь вболівальників рідного ФК “Славутич”

Футбол — це справж­ня чоловіча гра, задоволення від якої отримуєш неймовірне, і спостерігаючи за матчем по телевізору, і підтримуючи улюблену команду на стадіоні, — ділиться враженнями 30-річний фанат Юрій. — Я починав уболівати ще за черкаське «Дніпро» 1997-го року. І сам постійно з колегами по роботі намагаюсь відточувати футбольну майстерність.

Черкаському

«Славутичу» Юрій напророкував перемогу з рахунком 3:1. І черкащани дійсно перемогли, щоправда, скромніше — 1:0. Дмитро Кобіков відкрив рахунок у другому таймі й забезпечив перемогу нашій команді.
Олександр  Кирилюк, головний тренер ФК «Славутич» так після гри прокоментував події на полі:
— Гра вийшла досить непоганою, якщо казати, що це перша офіційна гра.

Але термін «весняний футбол» до сьогоднішнього матчу я б не застосовував, оскільки ми провели достатньо контрольних ігор. Матч був нервовим. Я не побачив у діях футболістів на полі всього того, що від них вимагалося. Але перемога є перемога, і це важливий психологічний фактор.

 

Такий розвиток подій ще до початку матчу пророкували юні вболівальники, які вже встиг­ли стати запеклими прихильниками черкаської команди. Наша розмова відбувалась біля «польової кухні», яка годувала всіх бажаючих пшоняною кашею та напувала гарячим чаєм. Каші зварили 500 порцій і, як запевнили нас куховарки Академії пожежної безпеки імені Героїв Чорнобиля, деяким фанам вона так припала до вподоби, що за добавкою приходили тричі.
До входу на стадіон вишиковувалися дов­гі черги не лише з дружніх компаній, ішли цілими сім’ями. 28-річний Володимир привів сина, дружину й племінника. А от 47-річного Олександра Івановича на матч заманила якраз його прекрасна половина, дружина Віра Олексіївна.

 

— Я вболіваю ще з дитинства, батько розповідав, що ще однорічною вперше взяв мене з собою на цей стадіон, — усміхається Віра Олексіївна. — З того часу минуло вже 50 років, а футбол — досі моя пристрасть. На нього «підсадила» і чоловіка, й сина, щоправда, вболіваємо ми за різні команди (тому й сідаємо в різних секторах), от і сьогодні я переживатиму за гравців «Славутича», чоловік же — за своїх земляків-хмельничан. А ввечері ще одне протистояння — гра «Динамо» – «Шахтар».
— Нехай зараз «Славутич» і переможе, зате я порадію ввечері, — приєднується до розмови Олександр Іванович. — Ми щоразу так дивимося матч, коли «Шахтар» починає програвати, дружина спересердя йде в іншу кімнату розгадувати кросворди, коли ж донеччани зрівнюють рахунок, я кличу її знов до телевізора й дивимося далі.
Щира підтримка вболівальників відчувалась і під час гри. У значної кількості фанів футбольною символікою був прикрашений не лише одяг, а й обличчя. Адже на вході до стадіону всіх бажаючих розмальовували волонтери Черкаського обласного молодіжного ресурсного центу.
По матеріалам Ірини Коваль та Ірина Зінченко у газеті “Черкаський край” 


Відгуки:

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *