09
Грудень

Що я бажаю Україні або як молоді лідери знайомились із владними установами Черкас

Цієї осені серед Черкаських ВНЗ стартував конкурс “Що я бажаю Україні”, який мав на меті отримання нових знань щодо сучасного процесу державотворення, популяризацію національної ідеї та головне – мотивацію молоді до роботи на благо держави.

Організаторами конкурсу виступили Управління у справах сім’ї, молоді та спорту, Молодіжний ресурсний центр та вищі навчальні заклади Черкас.

Протягом жовтня учасники конкурсу писали есе на різну тематику (економічну, екологічну, культурно-патріотичну, соціальну чи наукову), а потім публічно захищали свої роботи перед представниками УСМС та МРЦ, а також іншими учасниками конкурсу.

Особливо журі відзначило роботи студентів ЧНУ ім. Б. Хмельницького – Ключник Богдани та Чупілки Іллі, студентів Черкаського державного технологічного університету – Савченко Наталії, Третяк Ілони та студентів Східноєвропейського університету економіки і менеджменту – Мазур Аліни, Кошової Марини та Волощук Ольги.

Усі конкурсанти показали високий рівень знань, творчий підхід, повноту розкриття теми та висловили індивідуальні, креативні та цікаві думки.

Есе Ключник Богдани

“На мить уявлю, що я випадково потрапила на свято, наприклад, День народження. І все навколо мене таке яскраве, барвисте, казкове – кольорові кульки, мерехтіння гірлянд, гості переповненні позитивними емоціями. Начебто, свято як свято, але щось, мені здається тут незвичайним. Я вже майже годину шукаю серед звеселілого натовпу іменинницю, і все ніяк це не вдається. І раптом, хтось злегка взяв мене за руку. Я обертаюся і бачу перед собою дівчину.  Видно в мене був дуже стурбований погляд, бо вона поспішила заговорить: – Я вибачаюся, що змусила довго чекати, виникли певні проблеми  і потрібно було відлучитися на деякий час. Але тепер, я тут і готова вислухати Ваші привітання і побажання.

Поки вона вибачалася, я встигла її роздивитися. Мила посмішка, злегка веснянкуватий ніс, великі карі очі, довге каштанове волосся – як на мене доволі симпатична. Але найбільше моєї уваги привернули її очі. В них, як мені здалося, було стільки стурбованості з якогось приводу, що це навіть їй не вдалося приховати. Так чомусь я уявляла собі погляд людей які приходять до ворожки дізнатися майбутнє. В ньому чітко стоїть питання «Ну, мене чекає омріяне щасливе майбутнє?». І враз переді мною промайнула картинка, що це незвичайна дівчина чекає від мене побажань, а Україна…

Моя, люба мені б дуже хотілося, щоб твій народ нарешті створив державну владу. Саме українську державну владу! Створив і повірив їй. Бо протягом усієї твоєї історії, був то, як його називали «малоросійський», то все-таки, український народ, а не держава. Йому дозволялося мати власну територію, але заборонялася державна влада. Управління диктувалося з центру, але він знаходився  в Москві,  Варшаві, Відні. Визнавалася влада імператора, царя і вождя, на українських землях виконувалася їхня воля, руками намісників. Власної волі не було. 

На жаль, така столітня практика, позбавила нас  уявлення, якою має бути та, власне, українська державна влада. Ні в якому разі не будемо відкидати, того факту, що спроби побудувати державу були і в період козацтва, і в ХХ ст.. Однак вони не сформували засад інституту державності, традиції якого передавалися  з покоління в покоління і за допомогою яких українці  змогли б вибудувати власну країну.

Багатовікове насадження думки, що українці не спроможні самі утворити державу і обрати власного керівника, викорінили навики вибору. Тому ми мало довіряємо людині, яка займає пост президента. Якось органічно напередодні виборів ми вже запрограмували себе, що всі кандидати крадії, мають то проросійську, то про європейську орієнтацію, можливо хтось із них десь в глибині душі бажає нам добра, і навіть йому вдастя щось зробити хороше, але в кінцевому результаті він все одно буде поганим керівником. А все тому, що дивлячись у виборчий бюлетень вибираємо серед «двох зол – найменше».

Бо, часто покладаємося не на власні судження,  а на думку більшості. І це відбувається, через недостатню освіченість. Нажаль, за двадцять три роки незалежності в Україні, не сформувалася єдина історична традиція, яка б виховувала власного громадянина. Відсутня історична культура, в тому значенні, що в більшості немає знань, а відповідно і  поваги до свого минулого. Більшість населення, не вважають належним знати свою історію, а звикли вірити чужим висловлюванням. Немає виховання  на державному рівні, бо ми недовіряємо державній владі, бо ми не знаємо, якою вона має бути в нас.

Моя рідна, щиро бажаю, щоб твій народ отримав єдиний, докладний підручник з історії. В якому він би прочитав найкращі сторінки славного минулого і виніс власні висновки з трагічних уроків. Щоб не цурався власних  знань.  І не боявся вчитися  чужого. Адже так добре подає приклад Росія, в напрямку патріотичного виховання. А як вчить Західна Європа робити добро в першу чергу для своїх людей, а не лише для чужих.

Я думаю, що найкраще для нас, це по-перше, розібратися в суті власної ментальності. По-друге, прослідкувати спроби побудови державності в історії України. І якщо, прийнятний для нас варіант був вдалим, то повторити і удосконалити. По-третє, на зразок брати найкраще з історії сусідніх країн.  І  врешті решт ми сформуємо не проросійську чи про європейську державну владу, а власну українську. Головне вірити в те що, ми сильні і кращі, й усе що нас оточує є унікальним і неповторним, гордитися ним, прославляти та зберігати. Адже Україна одна, перейдеш за через кордон і все, її нема. Під ногами  буде земля  Польщі, Білорусії, Росії, а на душі – самотність і гіркота. Повернешся назад, і все знову затишне, привітне і рідне. Бо вдома.

Дорога моя Україно! Ти головне не втрачай віру в нас, молоде покоління.  Адже ми твоя сила, яка коли спрямована в правильне русло, стане твоєю гордістю.”

Ось такі таланти є у нас в Черкасах.

Переможцями конкурсу стали 15 молодих лідерів, яким випала можливість детально ознайомитись із Черкаськими владними установами, зокрема, 4 грудня молодь дізналася про роботу апарату Черкаської обласної ради, депутатський корпус, і навіть відчули себе у ролі народних обранців, проголосувавши у сесійній залі Будинку рад. З роботою депутатів студентів знайомила начальник управління організаційно-правового та інформаційного забезпечення обласної ради Ольга Бреус.

Присутні з величезним зацікавленням ставили запитання чиновниці:  Який склад і структура Черкаської обласної ради? Як можна стати головою обласної ради? Хто обирає голову? Як можна стати помічником голови? Які фракції та групи є в Обласній раді? Як депутати проводять голосування? Яким чином створюються та обираються комісії обласної ради?

Також, 8 грудня студенти мали змогу зустрітися і поспілкуватися з міським головою міста Черкас, Сергієм Одаричем та поставити йому свої запитання. Молодь цікавило таке: Коли в Черкасах почнуть ремонтувати дороги? Як можна розвинути туристучну галузь Черкас? Як можна без черг та хабарів влаштувати дитину в державний дитячий садок? Коли з Черкаських узбіч приберуть таку величезну кількість бігбордів?

Сергій Одарич дав відповіді на всі запитання та порадив студентам підтримувати з ним зв’язок через Інтернет та соціальні мережі, а також не соромитися та звертатися до міської ради зі своїми пропозиціями чи зауваженнями, розповідати про правопорушення, адже думка молодого покоління важлива не лише для нього, а й для Черкас загалом.

Вже до кінця грудня переможців конкурсу чекає іще один подарунок – можливість побувати у вищому законодавчому органі нашої країни – Верховній Раді України.

Там студенти зможуть дізнатися цікаві історичні відомості про Верховну Раду та її працівників, отримати інформацію про статус депутатів та особливості законодавчої роботи народних обранців в різних комітетах, відчути неповторну атмосферу Парламенту, побувати в сесійній залі, кулуарах та конференц-залі.

Молоді лідери повинні розуміти важливість роботи парламентарів і ту історичну місію демократії, яку виконує Верховна Рада України, особливо в теперішніх непростих умовах. Адже саме від Верховної Ради України цього скликання українське суспільство очікує докорінну зміну влади, очищення всієї системи від корупції, а також оперативного прийняття законів, що дозволять нашій державі інтегруватися в європейське співтовариство та популяризувати консолідуючу національну ідею.

Тож, чекаємо на фотозвіт із Верховної ради та коментарі про поїздку від наших переможців.

 

Олена Кудрявцева,

фахівець з інформаційно-кнсультативної роботи

 

 

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *