19
Квітень

Влаштуй собі вихідний з театром!

В наш час телебачення та мережа Інтернет забрали глядача театру, змусили його дивитися вистави, не виходячи із домівок. Але відмінності театру від телебачення та Всесвітньої мережі глядач може в реальності побачити гру на сцені та звернути увагу на ті деталі вистави, які його цікавлять, а не те, що  може показати режисер ТБ чи побачити вже кимось зняте відео в Інтернеті, глядач сам вирішує для себе як краще сприймати твір, з якої сторони подивитися на персонажа, краще зрозуміти те, що він хоче передати. Важливим є зоровий контакт глядача й актора.

Таким чином, глядач може краще розуміти, сприймати, робити для себе певні висновки від побаченого, у своїй свідомості інтерпретувати світ вистави та реальної дійсності. Він стає активним спостерігачем та навіть учасником подій, концентрує увагу на тому, що хотіли йому передати на сцені актори.

Гадаю, що кожна людина хоч раз у житті має відвідати театр. Більшість людей роблять поспішні висновки та відмовляються зробити перший крок йому на зустріч. А дарма.

Мистецтво Черкаського академічного обласного українського музично-драматичного театру імені Т. Г. Шевченка відоме й за межами Черкащини та України.

Гастролі театру проводились в Києві, Кишиневі, Харкові, Ярославлі, Баку, Уфі, Мінську, Львові, Чернівцях, Дніпропетровську, Херсоні, Гомелі, Могильові, Луцьку, Миколаєві, Одесі, Москві та майже у всіх обласних центрах України.

Протягом 2000-х років театр нагороджено дипломами лауреата низки фестивалів.

Починаючи від 2006 року Черкаський обласний український музично-драматичний театр ім. Т. Г. Шевченка започаткував щорічний Міжнародний театральний фестиваль «Сцена людства».

25 жовтня 2013 колектив театру виїздить на фестиваль «Золоті оплески Буковини» (м. Чернівці) з виставою «Дванадцята ніч, або що захочете» Вільяма Шекспіра. Театр отримав фестивальні нагороди.

У цьому ж році театральна трупа їздила закордон з виставою «Войцек» на фестиваль. За історією, Войцек – це створіння. Воно їсть, спить, голиться, прибирає (він прибиральник).

Кожна вистава в театрі сприймається феєрично. Зал наповнюється задоволеними вигуками, захоплені глядачі після дійства аплодують стоячи.

Актори не грають на сцені, вони нею «живуть». Чудово передають почуття, переживання, радість, відчай своїх героїв. Кожна вистава не залишається непомітною. Аншлаг – звичне явище для театру. Є і постійні його глядачі, вже впізнавані і самими акторами.

Споглядаючи виставу, ти не помічаєш як проходить час. Ти заглиблюєшся у суть дійства, починаєш переживати за героїв, співчувати їм, мимоволі стаєш учасником подій.

Театр завжди використовує цікаві декорації. Ними займається художник. Він виявляє своє бачення щодо тих чи інших елементів та погоджує свої ідеї з режисером. Рішення щодо декорацій приймає художня рада, майстри, потім скликається технічна рада і їх готують до реалізації в світ.

В театрі працює столярний цех. Але якщо декорації великі, то їх замовляють на заводі.

До кожної вистави задумки щодо декорацій завжди оригінальні, незвичайні. Наприклад, у музичній комедії на 2 дії «Як пришити стареньку? (Дорога Памела)» були такі декорації: старий, напівзруйнований будинок із сходами на другий поверх був основним елементом вистави. Декілька кімнат, дитячий візок, в якому любила возити свого кота Памела. Також ще один елемент – це стара мотузка, на якому сушилися пакетики з-під чаю. Скриня, диван, ліжко, підвал та інші декорації доповнювали загальний образ та сенс вистави.

Активно використовується різноманітний музичний супровід, який допомагає глядачу глибше поринути у світ театральної стихії.

Вистави театру – це те, що потрібно для сучасного глядача, для його загального розвитку та пізнання чогось нового. Якщо хтось ще взагалі не був на виставах Черкаського драматичного театру ім. Т. Г. Шевченка, раджу сходити!

Тетяна Турчін


Відгуки:

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *